Рік Шухевича у Львові: чи це кінець дружби з Польщею?

Влада Львова планує вшанувати командувача УПА у 2027 році, що викликало хвилю обурення в Польщі, кинувши тінь на партнерство міст, зокрема Ряшева. Це рішення б'є по фундаментах транскордонних відносин, які роками будувалися на солідарності перед обличчям російської агресії. Ця справа стає лакмусовим папірцем для польської місцевої дипломатії, ставлячи польські осередки в ситуацію, де мовчання стає все важче відрізнити від схвалення.

Рік Шухевича як джерело конфлікту

Вибір 2027 року львівською міською радою не є випадковим. Тоді припадає 120-та річниця від дня народження Романа Шухевича. Для українських місцевих посадовців ця постать є символом боротьби за незалежність, тоді як у польській колективній пам'яті він фігурує як головний архітектор геноциду на Волині та в Східній Малопольщі. Оголошення планів вшанування Шухевича викликало широкий резонанс у польських медіа. Такі ресурси, як Onet, Rzeszów News, naTemat, WP чи wm.pl, майже одноголосно назвали цей крок провокацією.

Інформація про плани Львова викликала лавину запитань щодо сенсу подальшої партнерської співпраці. Ряшев, який з лютого 2022 року виконував роль головного логістичного хабу для сусіднього Львова, зараз опинився у скрутному становищі. Протягом останніх років це місто передало сотні тонн гуманітарної допомоги, медичного обладнання та технічної підтримки. Тепер ця допомога вступає в суперечність з історичною нарацією, яку просувають львівські можновладці.

Польське суспільство, яке досі було дуже відкритим до допомоги українським партнерам, починає алергічно реагувати на будь-які спроби релятивізації історії. З перспективи мешканців Ряшева, фінансування або навіть церемоніальна підтримка міста, яке офіційно глорифікує командувача УПА, є неприйнятними. Відсутність попередніх консультацій щодо цих планів з польською стороною свідчить про глибоке нерозуміння історичної чутливості сусіда. Це не суперечка про деталі, а про фундаментальні цінності, на яких мала будуватися нова якість польсько-українських відносин.

Бізнес, історія та межі толерантності

Проблема не обмежується лише ухвалами міської ради. У січні 2025 року портал Kresy.pl викрив зв'язки мережі закладів харчування "П'яна вишня" з суб'єктами, що відкрито пропагують УПА та особу Романа Шухевича. Той факт, що ці заклади функціонують у польських містах, зробив історію не віддаленим академічним питанням, а елементом повсякденного життя. Споживачі почали запитувати, чи не підтримують їхні витрати в закладах харчування опосередковано ідеологію, спрямовану проти польської ідентичності.

У березні 2025 року в Познані відбулася маніфестація "Всепольської молоді" перед закладом цієї мережі. Активісти вимагали видалення символіки, що глорифікує УПА, з публічного простору. Ця подія показала, що польське суспільство більше не має терпіння до символів, які прямо асоціюються з трагедією тисяч польських родин. Бізнес-експансія українських брендів, пов'язаних із суперечливою історичною політикою, стала пальним для напруженості на лінії Варшава-Київ.

Ця ситуація створює небезпечний прецедент. Якщо місцеві органи влади не розроблять механізми діалогу, що виходять за межі чистої воєнної прагматики, вся співпраця може бути зупинена через тиск знизу. Мешканці Ряшева чи Познані не хочуть бути бенефіціарами партнерства, яке у своїй історичній нарації не поважає польську пам'ять про жертв УПА.

Львів, просуваючи 2027 рік як рік Шухевича, ігнорує той факт, що польська громадська думка надзвичайно чутлива до теми Волинської трагедії. Будь-яка спроба зведення пам'ятників чи присвячення річниць командувачам, відповідальним за етнічні чистки, сприймається як ворожий акт. Влада Львова аргументує свою позицію правом на власну історичну політику, проте в міжнародних відносинах, особливо перед обличчям спільної загрози з боку Росії, жести такого типу сприймаються як політичний саботаж єдності.

Перевірка фактів у тіні дезінформації

У публічному просторі часто з'являються звинувачення в тому, що кошти польських платників податків фінансують проєкти, які глорифікують УПА. У січні 2025 року портал Demagog опублікував аналіз, метою якого була перевірка чуток про польське фінансування відбудови музею УПА у Львові. Результат був однозначним: жодні кошти з Польщі не були спрямовані на цю мету. Дотації, що надходили з польських міст до Львова, були спрямовані на модернізацію інфраструктури, гуманітарну допомогу та культуру в широкому розумінні.

Попри це, переконання про фінансування "недружніх дій" польськими грошима залишається живим. Ця ситуація показує, як відсутність прозорості та неоднозначні дії українських органів місцевого самоврядування сприяють теоріям про марнотратство польських фондів. Для польського платника податків важливо розрізняти: допомога воюючій Україні — це одне, а фінансування вшанувань постатей, відповідальних за злочини проти поляків, — це зовсім інша сфера.

Влада Львова, жорстко дотримуючись своєї нарації, ризикує втратити довіру, яка будувалася роками. Ряшев, як місто-партнер, зараз перебуває під вогнем критики. Місцеві посадовці з Ряшева не можуть відкрито відмежуватися від Львова, щоб не зашкодити стратегічним інтересам держави, але водночас не можуть ігнорувати голоси обурення власних громадян. Це класичний приклад ситуації, в якій історія входить у жорстоку колізію з поточною політикою.

Ряшев перед викликом Львова

Партнерство Ряшева та Львова роками було взірцем співпраці. Молодіжні обміни, спільні інфраструктурні проєкти та підтримка в кризових ситуаціях створювали зв'язок, який здавався нерозривним. Рішення львівських депутатів щодо 2027 року є тестом на те, чи базується цей зв'язок на щирому діалозі, чи лише на ситуативних вигодах. Якщо Львів не відмовиться від цих планів, Ряшев буде змушений приймати важкі рішення.

Можливі сценарії включають обмеження офіційних контактів, призупинення спільних урочистостей або навіть заморожування співпраці на рівні міста. Кожен із цих кроків матиме відчутні наслідки для обох міст. Львів втратить доступ до досвіду Ряшева в управлінні логістичним хабом, а Ряшев втратить символічного партнера по інший бік кордону. Однак перед обличчям суспільного тиску, який вимагає поваги до польської історичної пам'яті, місцеві посадовці можуть не мати іншого виходу.

Ця суперечка стосується не лише Львова та Ряшева. Це мікромодель того, що відбувається в загальнодержавному масштабі. Польща та Україна приречені на співпрацю, але ця співпраця не може відбуватися коштом історичної правди. Якщо з українського боку не з'явиться воля до визнання польської чутливості, а з польського боку не буде розроблена стратегія ведення важкого діалогу без емоційного збурення, ці відносини можуть зазнати тривалого охолодження.

Чи можливий ще діалог?

Здається, що доти, доки не відбудеться щира розмова про злочини УПА, кожне наступне вшанування командувачів цього формування викликатиме в Польщі хвилю спротиву. Львів стоїть перед вибором: що важливіше — історична політика, заснована на радикальних символах, чи довгострокова співпраця з ключовим партнером, яким є Польща. Теперішня позиція львівської влади свідчить про те, що вони обирають перше, ігноруючи сигнали, що надходять із Варшави та Ряшева.

Те, що відбувається у відносинах Ряшева та Львова, є попередженням для всіх осередків, що співпрацюють з Україною. Історія XX століття досі живе і впливає на сучасність. Ігнорування цього факту призводить до непорозумінь, які з часом можуть стати неможливими для виправлення. Ряшев та Львів стоять перед викликом, який потребує дипломатичного хисту та великої дози відваги з обох боків кордону. Якщо її забракне, ідея примирення буде відкладена на полицю на наступні десятиліття.

Запитання та відповіді

Чому Львів хоче вшанувати Шухевича саме зараз?

Львівські депутати ухвалили рішення про заходи, оскільки 2027 рік знаменує 120-ту річницю від дня народження Романа Шухевича. Це послідовна реалізація історичної політики міста, яка ставить на п'єдестал постаті, що визнаються українцями як герої боротьби за незалежність, що, однак, перебуває у повній суперечності з польською історичною оцінкою.

Чи розірве Ряшев співпрацю зі Львовом?

Наразі немає офіційних повідомлень про розірвання партнерства. Справа року Шухевича, однак, є для ряшівської влади серйозним іміджевим та політичним тягарем. Місцеві посадовці повинні балансувати між бажанням підтримувати відносини з містом, яке потребує допомоги, та сильним тиском громадської думки, яка очікує рішучої реакції на глорифікацію УПА.

Чи йдуть польські гроші на промоцію УПА?

Для цього немає жодних доказів. Аналізи, проведені, зокрема, порталом Demagog, підтвердили, що кошти, які передаються Польщею в межах допомоги на розвиток чи гуманітарної підтримки, не спрямовуються на цілі, пов'язані з культом УПА чи будівництвом музеїв цього формування. Будь-які твердження, що пов'язують польські фонди з глорифікацією Шухевича, не підкріплені фактами та базуються на дезінформації.

Які головні причини напруженості у відносинах між містами?

Головною точкою напруги є розбіжність в історичній політиці. Тоді як Україна будує ідентичність навколо постатей, що визнаються батьками незалежності, Польща трактує ці самі постаті як винуватців геноциду. Крім того, відсутність консультацій щодо річничних заходів та присутність суперечливих брендів у польському публічному просторі поглиблюють брак взаємної довіри.

Чи можна очікувати зміни рішення владою Львова?

На цей момент немає сигналів, що львівські депутати мають намір відмовитися від своїх планів. Влада Львова аргументує, що має суверенне право на ведення власної історичної політики, що на практиці означає, що конфронтація з польською чутливістю закладена в їхню стратегію на 2027 рік.

Як справа "П'яної вишні" вплинула на сприйняття українських інвестицій у Польщі?

Ця справа призвела до того, що польське суспільство почало уважніше придивлятися до походження капіталу та ідеологічного підґрунтя іноземних компаній, що діють у Польщі. Інциденти, подібні до того, що стався в Познані, показують, що польський клієнт стає все менш схильним розділяти бізнес і світогляд, що ставить перед українськими підприємцями іміджевий виклик.

Які втрати несе за собою потенційне заморожування співпраці?

Розірвання або обмеження співпраці — це насамперед втрата для ідеї польсько-українського зближення. Це означало б перерізання каналів комунікації між місцевими посадовцями, ускладнення молодіжних обмінів та зниження довіри, яка з такими труднощами будувалася в останні роки. У довгостроковій перспективі від цього програють обидві сторони, а найбільше — прикордонні регіони, які отримували вигоду від активної транскордонної співпраці.

Чи під загрозою роль Ряшева як логістичного хабу?

Роль Ряшева як логістичного хабу значною мірою визначається воєнною ситуацією та потребами України. Проте, якщо атмосфера навколо партнерства з українськими містами стане токсичною через історичні суперечки, це може вплинути на зниження ентузіазму мешканців до підтримки наступних ініціатив допомоги. Це виклик, з яким місцевим посадовцям доведеться зіткнутися найближчими місяцями.

Які перспективи для польсько-українського історичного діалогу?

Перспективи на цей момент здаються обмеженими. Доти, доки обидві сторони не почнуть вести щирий діалог, не уникаючи відповідальності за важкі моменти минулого, інциденти, подібні до львівського, повторюватимуться. Ключовим буде розробка моделі розмови, яка поважає пам'ять жертв, водночас не блокуючи поточну співпрацю. Наразі, однак, бракує політичної волі для такого компромісу.